Вівторок, 19.03.2024, 09:05
Мультик

 Засновник української анімації

Меню сайту
Форма входу
Block title
Block content
Оголошення
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Найкращий мультфільм 2012 року
Всього відповідей: 25
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Мультипліка́ція (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або аніма́ція (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Перші мальовані фільми були випущені в 1908 у Франції, об'ємні — в 1911 у Росії.

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В. Дев'ятнін зробив мультиплікаційну одночастівку «Українізація» про вивчення української мови, а В. Левандовський поставив «Казку про солом'яного бичка», поклавши в основу сценарію сюжет популярної казки.
Хто ж він і звідки прийшов до мальованого світу — дідусь української мультиплікації? Левандовський народився 24 лютого 1897 р. у Києві. Чи то в то вже повітря київське таке, чи то київські кручі та яри не дають душі людській перебувати у безжурно-неживій симетрії, але із самісінького ранку свого життя Левандовський линув душею до мистецтва. Мистецтво вабило його, немов метелика сліпучий вогник. Так, і він не раз торкнувся вогню. І не завжди від цього у нього горіло серце. Іноді були просто болючі опіки.
Важко сказати, яке з мистецтв не цікавило Левандовського. Він захоплювався і музикою, і балетом і театром, і живописом та графікою. Всі ці захоплення певною мірою позначилися на його житті, на його фільмах. Він вчиться у балетній школі. Вчиться у Київському музично-драматичному інституті. Врешті, вчиться в українській Академії мистецтв. Ще до закінчення Академії Левандовський вже працює у київських театрах та видавництвах. Він розмальовує декорації, робить малюнки до дитячих книжок.
І була ще одна любов у Левандовського, яку він проніс крізь все життя, невпинний потяг до винахідництва, бажання зробити все своїми руками. З дитинства він захоплюється майструванням повітряних зміїв та інших літальних апаратів. І вже у зрілих літах майструє планери своєї конструкції. Поєднання любові до мистецтва із жагою винахідництва зближує його з багатьма іншими піонерами кіно, цими смішними «диваками-винахідниками», і не залишає його до останніх днів.

Види анімації
Графічна (мальована) анімація — класичний вид анімації, де об'єкти малюються вручну (сьогодні часто переносять малюнки на комп'ютер). Спершу мальовані фільми були орієнтовані на дорослу аудиторію. Зміни в цій сфері відбулися в 30-ті рр. ХХ ст. Засновник російської мальованої анімації — І. Іванов-Вано («Зимова казка», 1945, «Казка про мертву царівну та сімох богатирів», 1951). В. Котьоночкіну належать твори «Ну, постривай!», «Незвичайний матч», «Сліди на асфальті», «Пісня про юного барабанщика», 1972). Ю. Норштейн — автор казок «Лисиця і заєць», 1973, «Чапля і журавель», 1974, «Їжачок в тумані», 1975).
Об'ємна (матеріальна) анімація — об'єкти є окремими елементами матеріального світу (лялька, пластилін, витинанка, сіль[2], голки тощо). Діючими особами можуть бути цвяхи, сірники (фільми Е. Коля, Х. Парса). 
Пластилінова анімація;
Лялькова анімація. Винахідником лялькової анімації є В. Старевич (1912) — «Прекрасна Люконада, або війна Рогачів з Вусачами», «Місце кінематографічного оператора», «Чотири чорти».
сипка анімація;
Перекладна анімація посідає проміжне місце між мальованою та об'ємною. Ляльки рухаються не в тримірному просторі, а тільки в площині екрану — горизонтально й вертикально (І. Гурвич «Як жінки чоловіків продавали», А. Крижанівський «Жив-був Козявін», 1955, «Скляна гармоніка», 1958)
Голчастий екран — мультиплікація, що досягається за допомогою переміщення шпильок з голівками. Винахідник — гравер А. Алексєєв («Ніч на Лисій горі», 1933, «Картинки з виставки», 1972).
тіньова анімація — першовідкривачем вважають Л. Рейнегера («Пригоди принца Ахмета»).
комп'ютерна анімація — вид анімації, в якому об'єкти створюються з допомогою комп'ютерних засобів.
3-d анімація;
2-d анімація (flash-анімація тощо);

Види технологій
За методом анімування:
Покадрова технологія — це технологія, за якою кожен кадр малюється окремо. Найбільш складна й тривала, вимагає високої майстерності, досвіду та інтуїції. Проте ця технологія дозволяє здійснити практично будь-які зміни об'єкта, реалізувати найвибагливіші задуми.
Технологія «Ключових кадрів» — полягає в тому, що створюються не всі кадри, а лише «ключові», між ними «проміжні кадри» малюються автоматично. До цієї технології можна віднести й некомп'ютерний тип анімації, коли головний аніматор займався «ключовими кадрами», а підрядні аніматори малювали «проміжні».
Технологія «Захоплення руху» («Motion capture») — відносно молода технологія, де об'єкти рухаються або змінюють форму внаслідок аналогічних дій реальними істотами або неживих об'єктів, до яких прикріпленні датчики, що фіксуються в просторі та передають дані до комп'ютера. Ця технологія допомагає захопити найскладніші реалістичні рухи.
За типом змінюваних параметрів об'єктів:
Технології руху — технології, що дозволяють передати рух об'єкта або його частин.
Технології форми «Морфінг» («Morphing») — технології зміни форми. Часто використовуються для перетворення одного об'єкта в інший. Зазвичай виконується з допомогою технології «ключових кадрів».
Анімація кольору — технології трансформації забарвлення об'єкта.